Мене звати Саша Горил. Я
отримала ступінь магістра бібліотекознавства в Університеті Індіани. Я також
отримала ступінь в Інституті Росії та Східної Європи Університету Індіани. Я зараз аспірантка кафедри інформатики. Я
досліджую цифрові фольклорні архіви. Зокрема, я порівнюю представлення магічної
практики в шотландських і слов'янських архівах і
бібліотеках. Я написала есе про суди над чаклунством у Східній
Європі, і тепер мені цікаво, як архіви
представляють цю тему. Фольклорна колекція Університету Індіани допомагає
моїм дослідженням.
Колекція містить понад 55 000 різних назв, включаючи: 1100 журналів і
періодичних видань, 2570 звукозаписів і 1100 нот. Фольклорна колекція містить понад
100 монографій про український фольклор українською мовою - є ще
багато монографій на цю тему англійською, російською та іншими мовами. Теми
варіюються від їжі та одягу до забобонів та демонології. Деякі з моїх особистих
улюблених книжок – це збірки українських казок. Незважаючи на те, що казки
призначені для дітей, я думаю, що вони є важливою основою культури та спадщини.
Крім того, казки можуть мати моральні повчання. Я хочу описати три книги та
збірки, які, на мою думку, є цікавими.
По-перше, я знайшла книгу про українські казки, яка
називається «Українська народна казка». Цю книгу у 1987 році упорядкувала Л. Ф.
Дунаєвська. Книга поділена на чотири частини, в яких аналізуються чотири різні
типи казок- чарівна казка, казка про тварин, соціально-побутова казка, казкові
сюжети у мистецтві. Ці категорії допомагають дослідникам краще зрозуміти казки.
Аналіз описує історію та символи кожної категорії. Наприклад, дракони, також
відомі як змії, вважаються і шахраями, і захисниками землі. Різні види птахів
також мають різне значення. Значення, наприклад, тварин, висвітлює український
світогляд. Народна казка є основою не лише культури, а й мови- унікальної
ідентичності. У цьому є магія казки.
По-друге, хочу представити збірку народних казок, яка називається «Українські
народні казки». Збірник вийшов у 1966 році, і містить 86 унікальних казок. Особливістю
цієї книги є ілюстрації. Кожна казка супроводжується ілюстраціями українського
народного мистецтва. Художник був Іван Катрушенко, який був радянським
художником-олійником. Він був маловідомий у свій час, але я вважаю, що він зробив
прекрасне мистецтво. Спеціалізувався на українському народному мистецтві. На
зображеннях зображені люди в традиційному народному одязі та
стилізовані тварини. Ілюстрація смілива та барвиста. Очевидно, що мистецтво і казка можуть
доповнювати одне одного.
По-третє, в колекції є книга про магію, яка називається «Магія українців: устами
очевидця». Ця книга була видана в 2012 році і написана Лілією Мусіхіною. Вона
етнограф і громадський діяч. Вона об’їздила всю Україну, щоб створити
етнографію української магічної практики. Її дослідження виявили повсякденні
магічні практики в українських селах. Одним із її висновків стало те, що
традиційне народне лікування продовжує практикуватися. Цілу частину книги вона
присвячує використанню різних рослин. Вона описує медичне використання рослин. Наприклад,
вважається, що суміш так званої кульбаби і меду лікує екзему. Вона описує понад
100 різних рослин. Цікавим у цій книзі є те, що автор стверджує, що магічна
практика не давня, а жива й сьогодні.
На закінчення, бібліотека Університету Індіани містить велику колекцію
фольклорних матеріалів, багато з яких описують українську культуру українською
мовою та іншими мовами. У цьому блозі я писала лише про монографії, але є
фільми та звукозаписи, які також можна описати. Теми, які висвітлюють
матеріали, дуже актуальні. Наприклад, є книги про магічну практику в
слов'янських культурах- дослідження окультизму стають все більш популярними
серед дослідників. Два роки тому в Америці вийшло масштабне видання про суди
над чаклунами, яке українською мовою називається «Чаклунство в Росії та
Україні, 1000-1900 : джерело». Статус фольклорних фондів у бібліотеках
важливий, тому що дослідження фольклору сьогодні є дуже активними.
Немає коментарів:
Дописати коментар