21 лютого - Міжнародний день рідної мови

     Щороку 21 лютого ми відзначаємо Міжнародний день рідної мови. Це свято не лише нагадує про культурне розмаїття і багатомовність світу, а й про право кожного розмовляти рідною мовою у своїй країні. До Міжнародного дня рідної мови було проведено поетичне читання. Вірш Віктора Баранова "До українців" читає Бардиш Оксана.

 

З них починалася Свобода (Героям Небесної Сотні присвячується)

     Щорічно 20 лютого в Україні відзначають День Героїв Небесної Сотні. У цей день згадують про подвиг учасників Революції гідності 2013–2014 років та вшановують пам’ять загиблих під час протестів.

    Революція гідності є однією з наймасштабніших подій у новітній історії України, результатом якої стало повалення режиму проросійського президента Віктора Януковича та відновлення європейського курсу розвитку України. Однак у боротьбі за права людини та громадянина, демократію і свободу українці заплатили високу ціну – 107 загиблих Героїв Небесної Сотні. Згадаймо всіх тих, з кого починалася Свобода.   

16 лютого - День Єднання!

 Вперше це свято було проголошене президентом України Володимиром Зеленським, минулого року на тлі новин про початок повномасштабного вторгнення російської федерації до України.  Сьогодні, під час російської агресії, українці показали всьому світу своє єднання в боротьбі за свободу, за ідентичність і неповторність нашої нації. Ми продемонстрували міць свого духу усьому світу, і на що здатний український народ заради своєї Батьківщини та спокійного майбутнього, жертвуючи власним життям! Пекельна війна об‘єднала нас не лише в Україні, а й поза її межами.  Сьогодні ми єдині! 

«Надзвичайно пильний спостерігач життя галицького народу» (до 152 річниці з дня народження Леся Мартовича)

 Ле́сь Марто́вич (Олекса Семенович Мартович) народився 12 лютого 1871 р. в селі Торговиця Городенківського повіту на Станіславщині (нині Городенківський район, Івано-Франківська область) у родині сільського писаря. Його батько самотужки навчився грамоти, що допомогло йому піднятися з наймита до писаря, стати «взором порядного, непідкупного громадянина», авторитетним серед односельчан. Мав 15 моргів поля, гарну хату, пасіку і сад. За спогадами Василя Стефаника, родина Мартовичів належала до давньогораввінського єврейського роду, останній представник якого (дід письменника) прийняв християнство і був вигнаний з єврейської общини.

Лесь Мартович — автор оповідань, новел, виступів та публіцистичних розвідок. Це лише частина його творчості, яка дійшла до нас. Більша ж частина втрачена через різні обставини — загублена, знищена під час пожеж.

Письменник помер у 1916 р. у віці неповних 45 років, залишивши незакінченими чимало творів. Похований Лесь Мартович у селі Монастирок.

Людина слова «мужнього і ніжного, справедливого і люблячого» (До 75- річчя з дня народження Василя Олійника)

 Олійник Василь Васильович народився 5 лютого 1948 року в селі Сівка-Калуська Калуського району Івано-Франківської області. Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету ім. І. Франка.

Багато років працював у засобах масової інформації. Засновник і один з організаторів щорічного свята ліричної Франкової поезії в с. Лолині Долинського району. Голова Долинської районної «Просвіти».

Автор збірок: “Стремено” (1981), “Гармонія площин” (1992), “Толока» (1997), “Княгиня”(2000), “Крижма”(2005), “Понад шляхами сивими” (2008), „Йордань-Вода“ (2015); художньо-документального нарису “Європейський тенор з Велдіжа” (2000) про видатного, але незаслужено забутого українського співака Василя Тисяка.

 Письменниця Марія Вайно так характеризує його поезію: «Музика його творчості не фальшива, злагоджена, їй віриш і йдеш за нею думкою, чуттям». Це стосується кожної із дев’яти його поетичних збірок, кількох прозових. Він настільки був залюблений у життя, у рідну землю, що ніколи не втомлювався сказати про це вголос і щиро… На жаль, був. Бо вже минає сьомий  рік, як поет відійшов у вічність. Але  недавно поет  повернувся до нас. І не будь-як, а постукав у віконця села, в якому народився, – Сівки-Калуської книжкою, над якою працював не один рік та за життя не встиг видати, яка так і називається: «Іду селом, в віконця його стукаю». Аж тепер, через кілька літ, це змогли зробити його земляки-односельці, депутати Калуської міської і обласної рад, учителі гімназії Сівки-Калуської.   

Пам'ять про поета житиме в його поезіях, в душах шанувальників його творчості. В бібліотеці було розгорнуто виставку, присвячену творчості поета. На ній представлено його твори, а також матеріали про життя Василя Олійника.