29 вересня 2019 р.

«Особливий день –для тих ,хто книгу любить, поріднився з нею» (До Всеукраїнського дня бібліотек )

 
 
14 травня 1998 року указ Президента України № 471/98 офіційно проголосив 30 вересня Всеукраїнським днем бібліотек. Так, це свято відзначається в честь великого внеску бібліотек України у розвиток вітчизняної освіти, науки і культури, необхідність подальшого підвищення їх ролі в житті суспільства.  Перші бібліотеки на території України з'явилися ще за часів Київської Русі. Тоді вони відкривалися при церквах і монастирях після прийняття християнства в 988 році. Найбільшою і найбагатшою була бібліотека Софії Київської, заснована в 1037 році князем київським Ярославом Мудрим.
 В цій бібліотеці налічувалося до 900 томів рукописних книг – на той час це було величезне багатство. Книги, які виходили з майстерень Софійського собору, стали основою інших бібліотек, зокрема величезної бібліотеки Печерського монастиря, яка з кінця 11 століття стала найбільшим центром культурного життя Київської Русі.
Сьогодні в Україні налічується близько 40 тисяч бібліотек. У них працює понад 52 870 співробітників, а послугами книгосховищ користуються більше 17 мільйонів 490 тисяч читачів
Відзначили професійне свято й бібліотекарі Вигодської ОТГ. З нагоди професійного свята відбулися святкові  збори, бібліотекарів привітав голова селищної Ради Ярослав Наум,   начальник відділу культури Руслан Курус,  секретар Вигодської селищної Ради   Оксана Данчук та директор Вигодської публічної центральної селищної бібліотеки Тетяна Катренич.  За багаторічну та сумлінну роботу грамотою було нагороджено бібліотекаря с. Новоселиця Н. Якимів.  Відбувся святковий концерт, організований художнім керівником Будинку культури Л.В.Данилевич.
Це свято – хороший привід відвідати бібліотеку, поцікавитися новинками, або взяти  ностальгічно-цікаву книгу, яку із захопленням читали ви багато років назад, або привести до бібліотеки своїх сина чи дочку, онука чи онучку і знайти малюкам щось до душі, щоб дитина зрозуміла скільки цікавого є на друкованих сторінках. Бо читати корисно, шкідливо не читати.
 
 

















 
 
 
 
 
 

19 вересня 2019 р.

Закон має межі він їх немає

                                      

 "Нездоланний» Лі Чайлда — роман, який спершу нагадує  звичайний детективний трилер, без чогось надмірного і несподіваного. Зникає детектив під час виконання нібито простенького завдання. Йому на допомогу рушає колега (Мішель Ченґ) — і з цього починаються перегони не на життя, а на смерть. Водночас детективна історія «оздоблена» і love story: в романі просто з-під нічної габи, невідомо чого і казна-звідки з’являється ще один «герой» — Джек Ричер, у якого Мішель обов’язково має закохатися. Загалом невимушена історія про кохання під час полювання на тих, хто, як і ведеться в детективах, вплутуються не в свою справу. Проте є в цьому романі кілька аспектів, на які хотілося б звернути особливу увагу.
Є ще один аспект у детективі, який вартує уваги: особливий готично-романтичний шлейф, що огортає локацію, де розпочинаються містичні зникнення, — містечко Материн Спочинок. Ривер із допитливістю лінгвіста-діалектознавця запитує в різних людей про походження цієї назви, її дивну етимологію. З першого разу складається враження, що перед читачем роман не про наші дні, а про часи героїв Е. А. По, про період ХІХ ст.
Поринання у цей твір подібне до зазирання в стару шухляду. В будь-якому разі у «Нездоланному» чимало таємниць, які зможуть зацікавити. Убивство, свідками якого ми стаємо на перших сторінках, занурює і змушує мандрувати різними штатами у пошуках правди. Чи вдасться героям встановити істину? Щоб відповісти на це запитання, читач має наважитися бути свідком таємничих і похмурих подій забутого Богом Материного Спочинку.