«Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі».

 

«Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі». — Ліна Костенко

Сьогодні ми святкуємо Всесвітній день поезії. Це не просто свято віршів, це день визнання тієї сили, яку несе в собі Слово. Поезія здатна передати те, для чого іноді бракує звичайних розмов: найтонші відтінки болю, найвищі піки радості та незламну віру в краще.  Сьогодні ідеальний день, щоб дістати з полиці збірку улюблених поезій і почитати вірші не для сцени, не на оцінку, а просто для душі. У часи випробувань поезія стає нашою зброєю і нашим прихистком. Вона об'єднує покоління, зберігає культурний код і змушує серця битися в одному ритмі. Дякуємо кожному поету, чиє слово сьогодні тримає наш внутрішній фронт. Нехай рими будуть влучними, а натхнення — невичерпним.   У Всесвітній день поезії варто згадати покоління митців, яких знищив сталінський режим – поетів Розстріляного відродження.  

Микола Зеров:

«Класична пластика і контур строгий,

І логіки залізна течія…”

Поет-неокласик, перекладач античної літератури, символ інтелектуальної поезії.

Микола Хвильовий:

“Я (Романтика)” — не поезія, але сильний символ епохи.

Хоч більше прозаїк, його ім’я — уособлення вибору між ідеєю і людяністю.

Михайль Семенко:

“Я хочу бути сучасним!”

Епатажний новатор, руйнував традиції й творив нову поетику.

Євген Плужник:

“Ніч... а човен — як срібний птах!..”

Ліричний, тонкий поет із трагічною долею.  

Олекса Влизько:

“Молодість — це віра, що не вмре…”

Один із наймолодших, розстріляний у 26 років. 

Сьогодні українська поезія звучить на передовій. Поети не лише пишуть — вони воюють, рятують, волонтерять, віддають життя за Україну. Їхні тексти — це не просто мистецтво, а свідчення часу.

Максим Кривцов

Позивний «Далі». Загинув у 2024 році. Його поезія — дуже світла й водночас пронизана болем війни.

“Коли мене запитають, що таке війна —

я відповім: це імена…” 

Гліб Бабіч

Один із голосів війни ще з 2014 року. Загинув у 2022-му. Його поезія — жорстка, чесна, фронтова.

Артем Дима (менш відомий широкому загалу)

Представник покоління, яке взяло до рук зброю, але не залишило слова. 

Сергій Жадан

Один із найвідоміших сучасних поетів. З перших днів повномасштабної війни — у Харкові: волонтерить, підтримує військових, виступає перед людьми. Його вірші стали голосом стійкості. Сьогодні поезія пишеться не лише чорнилом —  вона пишеться кроками в бронежилетах, шурхотом аптечок, тишею після бою. Вони тримають слово так само, як тримають небо над нами. І поки звучить їхня поезія — Україна говорить.

Сьогодні, 13 березня, відзначає свій 70-ти річний ювілей Марія Вайно.

Сьогодні, 13 березня, відзначає свій 70-ти річний ювілей відома прикарпатська поетеса, новелістка, кінодраматург, член Національної спілки письменників України та Національної спілки кінематографістів України – Марія Вайно.Народилася вона 1956 року в с. Букачівці Рогатинського району, дитинство провела у м. Калуші. Закінчила філологічний факультет Чернівецького університету. Мешкає в Івано-Франківську.  Марія Вайно працювала вчителем української мови та літератури, старшим викладачем Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, літредактором, а згодом - редактором першого національного телеканалу, викладала в Прикарпатському національному університеті сценічну майстерність.   Марія Вайно - лауреат Всеукраїнського конкурсу „Коронація слова" 2000 року в жанрі кіносценарію за кіноповість «Чоловік у кредит, або Четвертий варіант» та 2001 року в жанрі роману за роман у новелах «Теплий двір, або Рапсодія струнного квартету».

    Лауреат міської премії ім. І. Франка 2002 року в галузі літератури за роман у новелах „Теплий двір, або Рапсодія струнного квартету" та кіносценарії „Свекрушина". Лауреат обласної премії імені Василя Стефаника 2013 року за книги „Шкіци на одвірках" та „Станіславські фрески".

  Марія Вайно - цікава, несподівана, талановита письменниця, глибокий психолог, винятковий мовець, неординарний митець. Її поезія, новелістика, кіносценарії відзначаються своєрідним баченням, глибоким драматичним психологізмом, мають свою, несхожу з іншими, манеру творчого самовираження.    Письменниця виходить за межі традиційного і навіть перевершує себе, бо її неможливо передбачити на завтра. В кожному творі авторка відтворює глибоко психологічну драму повсякденного людського життя - драму, в якій криється філософська трагедія - трагедія простої людини. Кожна збірка письменниці допомагає краще усвідомити свою роль в даному оточенні, пізнати тонкощі стосунків між людьми, щоб залишити у цьому світі світлу частинку своєї душі. Своєрідне кредо Марії Вайно: «Найвища цінність у людях – мистецтво відчувати інших». Уся її творчість – це ода жінці, її долі, у якій вона керується почуттями.

 

Пророк свободи і добра

9 березня: день, коли народився чоловік, що розбудив Україну.

9 березня українці згадують ім’я, без якого важко уявити нашу історію, культуру і національну свідомість. У цей день народився Тарас Григорович Шевченко — поет, художник і мислитель, чия творчість стала символом боротьби за свободу і гідність.

Його життя — це історія великої сили духу. Шевченко народився у 1814 році в родині кріпаків у селі Моринці. Дитинство було важким: рання втрата батьків, бідність, тяжка праця. Але навіть у таких умовах у ньому жила велика мрія — творити.

Юний Тарас мав талант до малювання, і саме мистецтво стало його шляхом до свободи. У 1838 році завдяки друзям і відомим митцям того часу його викупили з кріпацтва. Ця подія відкрила перед ним нові можливості — він вступив до Петербурзької академії мистецтв і почав активно працювати як художник і поет. У 1840 році побачила світ перша збірка його поезій — «Кобзар». Ця книга стала справжнім явищем для українського народу. У своїх віршах Шевченко писав про історію України, про долю простих людей, про біль і несправедливість, але водночас — про надію та віру в майбутнє. Його слово було сміливим і правдивим. Саме за це поет зазнав переслідувань. У 1847 році його заарештували та заслали на військову службу з суворою забороною писати і малювати. Та навіть у найважчі роки Шевченко не зламався. Його думки, ідеї та віра в Україну залишалися сильнішими за будь-які заборони.

Тарас Шевченко став не просто поетом. Він став символом національного пробудження. Його твори допомогли українцям усвідомити свою історію, свою мову і свою гідність. Сьогодні його слова звучать так само актуально, як і понад півтора століття тому. Вони нагадують про те, що свобода ніколи не дається легко, але за неї варто боротися. Тарас Шевченко залишив по собі не лише книги і картини. Він залишив ідею — ідею вільної України, яка живе в серцях людей і передається з покоління в покоління.

І саме тому 9 березня — це не просто дата.

Це день, коли Україна згадує свій голос, свою силу і свою душу.  

Війна, що змінила кожного. 4-та річниця російського вторгнення

24 лютого 2022 року назавжди розділило життя українців на «до» та «після». О четвертій ранку російські війська здійснили масовану повітряну атаку по всій території України та почали повномасштабний воєнний наступ. Античний філософ Ціцерон писав: «Inter arma silent Musae», тобто, «Коли говорять гармати, музи мовчать». Але сучасність диктує свої правила життя: війна активізувала письменників та поетів. За чотири роки війни з’явилося багато творів на цю трагічну тематику. Ми хочемо ознайомити вас з літературою про війну, яка є в нашій бібліотеці.  

21 лютого - Міжнародний день рідної мови

Кожного року 21 лютого увесь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Це свято досить молоде. Воно було запроваджено у листопаді 1999 року згідно тридцятої сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності. Історія свята, на жаль, має трагічний початок.

 21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила демонстрацію людей, які виражали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної — бенгальської, мови. Відтоді кожного року Бангладеш відзначає день полеглих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови. А починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначаємо і ми, українці. До цієї дати в нашій бібліотеці  організовано книжкову викладку та  проведено тестування серед читачів на знання української мови: «Вгадай значення рідковживаних українських слів», «Як правильно сказати?», «Як добре ти знаєш українську мову?» Такі тестування стали в нашій бібліотеці доброю традицією. В тестуванні взяли участь читачі різних вікових категорій.