Світ Гоголя містичний і неповторний

1 квітня 1809 року в селі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії народився Микола Васильович Гоголь.Микола Гоголь належить до найбільш оригінальних письменників усіх часів. У найрізноманітніших експертних опитуваннях його ім’я ставиться поруч із іменами Шекспіра, Сервантеса, Данте.  Літературна обдарованість Гоголя проявилась на повну силу саме тоді, коли письменник вдався до українських мотивів, повернувся до свого коріння. Микола Гоголь доводив росіянам ще в 1-й половині XIX століття, що російська та українські мови, культура, менталітет, звичаї різні у двох цих народів слов’янської групи.  Ніхто до і після Миколи Гоголя російською мовою так широко, психологічно переконливо, яскраво і захоплююче не висвітлював українське життя, знайомлячи з ним сотні мільйонів читачів по всьому світу, і змусив його полюбити: народ, мову, звичаї, традиції, українські вольності, самовідданість і безстрашність козаків. Твори Гоголя є важливим джерелом української етнографії для вивчення життя і побуту українців у першій половині XIX століття.

 

«Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі».

 

«Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі». — Ліна Костенко

Сьогодні ми святкуємо Всесвітній день поезії. Це не просто свято віршів, це день визнання тієї сили, яку несе в собі Слово. Поезія здатна передати те, для чого іноді бракує звичайних розмов: найтонші відтінки болю, найвищі піки радості та незламну віру в краще.  Сьогодні ідеальний день, щоб дістати з полиці збірку улюблених поезій і почитати вірші не для сцени, не на оцінку, а просто для душі. У часи випробувань поезія стає нашою зброєю і нашим прихистком. Вона об'єднує покоління, зберігає культурний код і змушує серця битися в одному ритмі. Дякуємо кожному поету, чиє слово сьогодні тримає наш внутрішній фронт. Нехай рими будуть влучними, а натхнення — невичерпним.   У Всесвітній день поезії варто згадати покоління митців, яких знищив сталінський режим – поетів Розстріляного відродження.  

Микола Зеров:

«Класична пластика і контур строгий,

І логіки залізна течія…”

Поет-неокласик, перекладач античної літератури, символ інтелектуальної поезії.

Микола Хвильовий:

“Я (Романтика)” — не поезія, але сильний символ епохи.

Хоч більше прозаїк, його ім’я — уособлення вибору між ідеєю і людяністю.

Михайль Семенко:

“Я хочу бути сучасним!”

Епатажний новатор, руйнував традиції й творив нову поетику.

Євген Плужник:

“Ніч... а човен — як срібний птах!..”

Ліричний, тонкий поет із трагічною долею.  

Олекса Влизько:

“Молодість — це віра, що не вмре…”

Один із наймолодших, розстріляний у 26 років. 

Сьогодні українська поезія звучить на передовій. Поети не лише пишуть — вони воюють, рятують, волонтерять, віддають життя за Україну. Їхні тексти — це не просто мистецтво, а свідчення часу.

Максим Кривцов

Позивний «Далі». Загинув у 2024 році. Його поезія — дуже світла й водночас пронизана болем війни.

“Коли мене запитають, що таке війна —

я відповім: це імена…” 

Гліб Бабіч

Один із голосів війни ще з 2014 року. Загинув у 2022-му. Його поезія — жорстка, чесна, фронтова.

Артем Дима (менш відомий широкому загалу)

Представник покоління, яке взяло до рук зброю, але не залишило слова. 

Сергій Жадан

Один із найвідоміших сучасних поетів. З перших днів повномасштабної війни — у Харкові: волонтерить, підтримує військових, виступає перед людьми. Його вірші стали голосом стійкості. Сьогодні поезія пишеться не лише чорнилом —  вона пишеться кроками в бронежилетах, шурхотом аптечок, тишею після бою. Вони тримають слово так само, як тримають небо над нами. І поки звучить їхня поезія — Україна говорить.

Сьогодні, 13 березня, відзначає свій 70-ти річний ювілей Марія Вайно.

Сьогодні, 13 березня, відзначає свій 70-ти річний ювілей відома прикарпатська поетеса, новелістка, кінодраматург, член Національної спілки письменників України та Національної спілки кінематографістів України – Марія Вайно.Народилася вона 1956 року в с. Букачівці Рогатинського району, дитинство провела у м. Калуші. Закінчила філологічний факультет Чернівецького університету. Мешкає в Івано-Франківську.  Марія Вайно працювала вчителем української мови та літератури, старшим викладачем Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, літредактором, а згодом - редактором першого національного телеканалу, викладала в Прикарпатському національному університеті сценічну майстерність.   Марія Вайно - лауреат Всеукраїнського конкурсу „Коронація слова" 2000 року в жанрі кіносценарію за кіноповість «Чоловік у кредит, або Четвертий варіант» та 2001 року в жанрі роману за роман у новелах «Теплий двір, або Рапсодія струнного квартету».

    Лауреат міської премії ім. І. Франка 2002 року в галузі літератури за роман у новелах „Теплий двір, або Рапсодія струнного квартету" та кіносценарії „Свекрушина". Лауреат обласної премії імені Василя Стефаника 2013 року за книги „Шкіци на одвірках" та „Станіславські фрески".

  Марія Вайно - цікава, несподівана, талановита письменниця, глибокий психолог, винятковий мовець, неординарний митець. Її поезія, новелістика, кіносценарії відзначаються своєрідним баченням, глибоким драматичним психологізмом, мають свою, несхожу з іншими, манеру творчого самовираження.    Письменниця виходить за межі традиційного і навіть перевершує себе, бо її неможливо передбачити на завтра. В кожному творі авторка відтворює глибоко психологічну драму повсякденного людського життя - драму, в якій криється філософська трагедія - трагедія простої людини. Кожна збірка письменниці допомагає краще усвідомити свою роль в даному оточенні, пізнати тонкощі стосунків між людьми, щоб залишити у цьому світі світлу частинку своєї душі. Своєрідне кредо Марії Вайно: «Найвища цінність у людях – мистецтво відчувати інших». Уся її творчість – це ода жінці, її долі, у якій вона керується почуттями.

 

Пророк свободи і добра

9 березня: день, коли народився чоловік, що розбудив Україну.

9 березня українці згадують ім’я, без якого важко уявити нашу історію, культуру і національну свідомість. У цей день народився Тарас Григорович Шевченко — поет, художник і мислитель, чия творчість стала символом боротьби за свободу і гідність.

Його життя — це історія великої сили духу. Шевченко народився у 1814 році в родині кріпаків у селі Моринці. Дитинство було важким: рання втрата батьків, бідність, тяжка праця. Але навіть у таких умовах у ньому жила велика мрія — творити.

Юний Тарас мав талант до малювання, і саме мистецтво стало його шляхом до свободи. У 1838 році завдяки друзям і відомим митцям того часу його викупили з кріпацтва. Ця подія відкрила перед ним нові можливості — він вступив до Петербурзької академії мистецтв і почав активно працювати як художник і поет. У 1840 році побачила світ перша збірка його поезій — «Кобзар». Ця книга стала справжнім явищем для українського народу. У своїх віршах Шевченко писав про історію України, про долю простих людей, про біль і несправедливість, але водночас — про надію та віру в майбутнє. Його слово було сміливим і правдивим. Саме за це поет зазнав переслідувань. У 1847 році його заарештували та заслали на військову службу з суворою забороною писати і малювати. Та навіть у найважчі роки Шевченко не зламався. Його думки, ідеї та віра в Україну залишалися сильнішими за будь-які заборони.

Тарас Шевченко став не просто поетом. Він став символом національного пробудження. Його твори допомогли українцям усвідомити свою історію, свою мову і свою гідність. Сьогодні його слова звучать так само актуально, як і понад півтора століття тому. Вони нагадують про те, що свобода ніколи не дається легко, але за неї варто боротися. Тарас Шевченко залишив по собі не лише книги і картини. Він залишив ідею — ідею вільної України, яка живе в серцях людей і передається з покоління в покоління.

І саме тому 9 березня — це не просто дата.

Це день, коли Україна згадує свій голос, свою силу і свою душу.  

Війна, що змінила кожного. 4-та річниця російського вторгнення

24 лютого 2022 року назавжди розділило життя українців на «до» та «після». О четвертій ранку російські війська здійснили масовану повітряну атаку по всій території України та почали повномасштабний воєнний наступ. Античний філософ Ціцерон писав: «Inter arma silent Musae», тобто, «Коли говорять гармати, музи мовчать». Але сучасність диктує свої правила життя: війна активізувала письменників та поетів. За чотири роки війни з’явилося багато творів на цю трагічну тематику. Ми хочемо ознайомити вас з літературою про війну, яка є в нашій бібліотеці.