Сьогодні виповнюється 180 років від дня народження класика польської літератури Генрика Сенкевича.
Генрик Сенкевич
(псевдонім Litwos), письменник та есеїст, народився 5 травня 1846 року в
Волі-Окшейській на Підляшші, помер 15 листопада 1916 року у Веве в Швейцарії.
Сенкевич походив з зубожілої земської шляхти гербу Ошик, яка по батьківській
лінії виводилася з татар, що осіли в свій час у Литві. Генрик Сенкевич мав
чотирьох сестер і брата. З 1858 року Сенкевич ходив до кількох варшавських
гімназій, живучи не з родиною, а на пансіоні. В школі його цікавили історія та
література. Через важке фінансове становище родини йому довелося рано почати
заробляти на життя роботою гувернером.
Після отримання
атестату зрілості у 1866 році, згідно з волею батьків, він поступив до
медичного відділу варшавської Головної школи . Але швидко по тому перевівся на
юридичний факультет, а врешті-решт обрав філолого-історичний факультет, завдяки
чому ґрунтовно ознайомився зі старопольською літературою та мовою.
Після того, як царська
влада закрила польськомовну Головну Школу, Сенкевич продовжував навчання в
російськомовному Варшавському університеті, який закінчив у 1870 році без
допуску до випускних екзаменів.
В 1869 році він
дебютував як журналіст рецензією на театральну виставу в газеті «Пшегляд
Тигодньови». В 1876 – 1878 роках Сенкевич як кореспондент «Газети Польськей»
перебував у Північній Америці. Велику популярність Сенкевичу принесли репортажі
з далеких мандрівок: «Листи з подорожі до Америки» (1876 – 1878) та «Листи з
Афріки» (1891 – 1892), особливо перші з них. Вони давали обширну інформацію про
американське життя з його досягненнями, але і з ризиками. Не без гумору,
Сенкевич розповідав про звичаї тогочасної Америки. Літературну творчість
Сенкевич розпочав новелами ‒ написав їх понад сорок. Ліричний стиль, уміння
поєднувати живі та гумористичні характеристики постатей із високим пафосом
становлять одну з характерних рис зрілої прози Сенкевича. Найбільшу
популярність письменнику принесли його романи, особливо історична проза.
Маніфестом незломного патріотизму для сучасників стала «Трилогія». Всі романи
циклу ‒ «Вогнем і мечем», «Потоп» та «Пана Володийовського» ‒ публікувалися
спочатку в журналі «Слово» в 1883-1886 роках. Завдяки «Трилогії» поляки оточили
Сенкевича культом ‒ дехто навіть вбачав у ньому духовного проводиря народу.
Ніхто краще за нього не втрапляв у відчуття національної гордощі польських
читачів усіх станів і поколінь. Його книжки читали всюди і всі, а їхній автор ‒
незважаючи на напади радикальної критики ‒ став літературним і політичним
авторитетом.
Генрик Сенкевич до
сьогодні вважається в світі класиком історичного роману, одним з найвидатніших
письменників в історії польської літератури та незрівнянним стилістом.