Знати, щоб жити. 40-м роковинам Чорнобильської трагедії.

 

Робоча нарада була присвячена 40-м роковинам Чорнобильської трагедії.

Завдяки перегляду відеоролика та огляду виставки присутні змогли детальніше ознайомитися з хронікою подій. Особливо зворушливою частиною зустрічі став виступ нашої гості — Оксани Миколаївни Бардиш, яка поділилася спогадами про свого батька, ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС.

 

Книга дуже корисна для іноземних читачів. Відгук американського студента на книгу Катерини Бабкіної «Мам пам’ятаєш?»

 На заняттях української мови зараз ми читаємо книгу Катерини Бабкіної «Мам пам’ятаєш?». Вона про втрату після початку повномасштабної вторгнення, але теж про те, як люди дбають одне про одного. Головна героїня книги — Діана, хто пише листи своїй мамі. Формат цієї книги є прикладом про те, як люди дбають одне про одного. Психотерапевтка, яку звуть Ліза, порадила Діані писати лист замість щоденник. Мені здається, що мета листів — це заспокоїти тривогу щодо того, де її мати. Діана писала так, як у неї не так багато травми, бо вона сама написала, що вона «при тямі і дуже стабільна» (14), але можна вказати декілька моментів, коли очевидно, що триває травма. Наприклад, вона завважила, що чомусь вона майже нічого не слухає. Мабуть це через те, що важко з візком, але на мою думку, можливо, що це порушує щось у неї.

         Я вважаю, що ця книга дуже корисна для іноземних читачів, які вивчають українську мову, тому що формат дуже простий. Короткі листи допомагають їм, щоб не втомлювалися. Окрім цього, листи епізодичні. Тобто кожна особа може читати настільки захоче без багатьох проблем. Слова самі також не складні. Бабкіна пише розмовним стилем і тому текст доступний для тих, хто знає українську на середньому рівні.

          Для мене особливо цікаво читати цю книгу, тому що вона порушує мої пам’яті пов’язані з початком війни. Я тоді жив у Будапешті в готелі й пам’ятаю, як швидко й настільки змінився центр міста. Протягом перших днів до нас приїхали біженці, а ми подумали, що будуть українці але оказалося, що спочатку близько 300 іноземних студентів водночас приїхало. Потім вже під час другої хвилі приїхали матері з дітьми, декотрі з них залишилися там. У центрі біля вокзалів було багато людей з жовтими жилетами та наметів, де люди віддавали теплий одяг та їжу.

         Мені подобається, що в книзі відбуваються всілякі емоції. Я досі не дочитав до кінця, але мені дуже сподобалися комічні моменти, як-от історія про брехню мамі Діани щодо аварії в Італії, та моменти, коли Діана пояснює свої почуття в Відні. На мою думку, це відображення того, як горе та втрата виглядають у реальності. Можна й все відчути й нічого не відчути — усе відбувається хвилями.  

"Не я б’ю – верба б’є

Кажуть, що верба першою відчуває подих справжньої весни.   У Вербну неділю в церкві освячують вербові гілочки, а повернувшись додому з освяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі  кілька гілок “щоб росла  Богові на славу, а нам, людям на вжиток”.

 Решту, що залишилося, несли до хати і ставили на покуті під святими образами.  Якщо ввійшовши до хати, заставали когось, що проспав заутреню, то били свяченою вербою примовляючи: "Не я б’ю – верба б’є , за тиждень Великдень, недалечко червоне яєчко!"   Наші бібліотекарі на короткий час відклали справи, щоб перетворити вербові гілочки на маленькі обереги. У кожен букетик ми вплели трішки тепла, дрібку книжкової магії та щирі побажання миру.

 

Світ Гоголя містичний і неповторний

1 квітня 1809 року в селі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії народився Микола Васильович Гоголь.Микола Гоголь належить до найбільш оригінальних письменників усіх часів. У найрізноманітніших експертних опитуваннях його ім’я ставиться поруч із іменами Шекспіра, Сервантеса, Данте.  Літературна обдарованість Гоголя проявилась на повну силу саме тоді, коли письменник вдався до українських мотивів, повернувся до свого коріння. Микола Гоголь доводив росіянам ще в 1-й половині XIX століття, що російська та українські мови, культура, менталітет, звичаї різні у двох цих народів слов’янської групи.  Ніхто до і після Миколи Гоголя російською мовою так широко, психологічно переконливо, яскраво і захоплююче не висвітлював українське життя, знайомлячи з ним сотні мільйонів читачів по всьому світу, і змусив його полюбити: народ, мову, звичаї, традиції, українські вольності, самовідданість і безстрашність козаків. Твори Гоголя є важливим джерелом української етнографії для вивчення життя і побуту українців у першій половині XIX століття.