"Не я б’ю – верба б’є

Кажуть, що верба першою відчуває подих справжньої весни.   У Вербну неділю в церкві освячують вербові гілочки, а повернувшись додому з освяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі  кілька гілок “щоб росла  Богові на славу, а нам, людям на вжиток”.

 Решту, що залишилося, несли до хати і ставили на покуті під святими образами.  Якщо ввійшовши до хати, заставали когось, що проспав заутреню, то били свяченою вербою примовляючи: "Не я б’ю – верба б’є , за тиждень Великдень, недалечко червоне яєчко!"   Наші бібліотекарі на короткий час відклали справи, щоб перетворити вербові гілочки на маленькі обереги. У кожен букетик ми вплели трішки тепла, дрібку книжкової магії та щирі побажання миру.