«..Ще не було епохи для поетів, але були поети для епох» (до 85 ї річниці з дня народження Б. Олійника)

 Є люди, які в історії України посідають унікальне місце. Без них наше життя, українська дійсність, майбутнє Української держави уявити просто неможливо. До славетної когорти таких особистостей по праву належить унікальний поет-лірик, поет-громадянин, поет-шістдесятник, велет духу і національної ідеї, академік НАМ України, народний депутат України, голова Українського фонду культури, Герой України, Борис Ілліч Олійник

Народився Борис Ілліч Олійник 22 жовтня 1935 р. в с. Зачепилівці на Полтавщині в родині службовця.

У 1953 р. після закінчення середньої школи Б. Олійник вступив на факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка, по закінченні якого працював у редакціях газети «Молодь України», журналів «Ранок», «Дніпро», «Вітчизна». У 1957 р. на сторінках університетської багатотиражки з'явився перший вірш Олійника — «Б'ють у крицю ковалі».

Борис Олійник – лауреат Державної премії України ім. Т.Шевченка 1983 року за твори:”Сива ластівка”, ”У дзеркалі слова”, ”Дума про місто”

Особливе художнє досягнення Б. Олійника — цикл-поема «Сиве сонце моє» (1978). Укладений із дев'яти поезій, написаних різними віршованими розмірами, у щоразу відмінній психологічній і художній тональності, викликаний глибоким людським переживанням, цикл несе в собі і сповідь сина перед пам'яттю матері, і схиляння перед її чесним трудовим життям, і роздуми про призначення людини на землі.

Мотив синівської вірності, кревного обов’язку перед отчою землею, перед близькими людьми, зрештою, перед самим народом – один із найсильніших у творчості Бориса Олійника. Тут поет дивовижно розмаїтий, багатовимірний, щедрий у своєму невичерпному почутті… Муза його буває великодушною, вона здатна терпимо-іронічно ставитись до тих чи інших людських слабостей, не прощає ця муза лише відступництва, занедбання пам’яті, втрати людиною того заповітного духовного нерва, що має повсякчас остерігати від здрібніння і самоспустошення. Поезія Олійникові щораз виявляє гостру незмиренність, коли доводиться виступати проти егоїзму, споживацтва, виявів «ентеерівського браконьєрства», від якого часом потребують захисту духовні цінності теперішні і предковічні.

Він належить до покоління поетів, яких називають шістдесятниками. Борис Ілліч Олійник, мистецька й політична діяльність якого, безперечно, має міжнародне звучання, став одним із духовних лідерів України другої половини ХХ століття, втіливши у собі — своїй свідомості, літературній творчості, публіцистиці — драматизм її морально-філософських і культурно-політичних змін. 

Поет високої культури і громадянського обов'язку, Борис Олійник зосереджує свою увагу на найбільш важливих проблемах часу, наполегливо утверджує високі гуманістичні ідеали, бореться зі злом.

Відзнаки і нагороди Лауреат Державної премії СРСР, Державної премії України ім. Т. Шевченка, міжнародних премій імені Сковороди та «Дружба», Герой України (до 70-річчя з дня народження). Відомий державний діяч: обирався депутатом Верховних Рад СРСР (з 1989 по 1991 рік — віце-голова Палати Національностей Верховної Ради СРСР) та України. За вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України Президент України Віктор Ющенко 16 січня 2009 нагородив Бориса Олійника орденом Свободи. Орден князя Ярослава Мудрого IV ст.(1999), V ст. (1995). 15 жовтня 2009 удостоєний звання «Почесний доктор Київського національного університету імені Тараса Шевченка»

22 жовтня цьому видатному  поету і діячу виповнилося 85 років.  На абонементі Вигодської центральної бібліотеки було розгорнуто книжкову виставку «Палітра слова Бориса Олійника», на якій було представлено літературу про життя і творчість цього Велета української літератури.  

“ Коли вже народився ти поетом, - За все відповідай у цім житті “, - ці слова Б.Олійника стали своєрідним кредо його творчості.