Всім привіт! Тут знову пише Ілайжа Келсі,
магістрант на факультеті східноєвропейських студій в Університеті Індіани.
Цього семестру я
читаю чудові різноманітні твори української літератури. Останнє, що я читав -
це книжка “Століття Якова” автора Володимира Лиса.
Книжка була написана в 2010-му році та входить
до жанру “історичний роман”. За нею був знятий і серіал - мені друзі сказали,
що він якісний, хоча я сам не дивився.
Сюжет розказує про життя й пригоди Якова, який
прожив майже 100 років на заході України. Історія чергується між теперішнім і минулим, і таким чином викликає у
читача цікавість дізнатися, що буде далі. Теперішні моменти наче відкриють
результат усіх його пригод, але читачу хочеться знати, як все так склалося в
минулому. Герої добре виписані, так, щоб читач про них реально хвилювався. Сюжет елегантно
розвивається протягом усієї книжки. Взагалі історія душевна й гарна.
Мені здається, що книжка також чудово передає
українську історію, особливо західних регіонів, які пережили польську, німецьку й
радянську владу. Яків не реальна людина, але його досвід відповідає реальності, тобто його пригоди, хоча
вони в кількох моментах перебільшені, загалом виражають справжню історію Полісся та його мешканців.
Через нього читач теж дізнається про багату
культуру Полісся.
Як любитель-лінгвіст, я захоплювався діалектом, яким говорить Яків та його
сусіди в селі. Діалект навіть використовується якось в повісті, ніби її пише сам Яків. Помітний
також вплив польської мови, особливо в розділах, які відбуваються якраз на теренах
теперішньої Польщі. Виходить, що цей діалект не включили в телевізійну адаптацію, що дуже прикро, бо як на мене, він передає особливу
атмосферу цього регіону України (та просто зачаровує мене як фаната слов’янської лінгвістики).
Взагалі “Століття Якова” захоплює з мовної
точки зору - в книжці персонажі говорять не тільки стандартною українською та поліським діалектом, а
ще й польською, російською, суржиком і навіть такою змішаною
польсько-українською. Справжня польська зустрічається лише у деяких діалогах (і
там не те що граматично правильна, до речі), і російська також не поширена,
тому знаючи тільки українську, читач усе зрозуміє.
Я хотів порадити своїм батькам читати цю
книжку - думав, їм точно сподобається історія кохання та пригод, і також надіявся, що книжка їм
покаже, чому мене Україна так сильно цікавить. Однак виявилося, що англійського
перекладу немає. Хоча книжці вже 13 років, її переклали лише на польську мову,
і то зовсім недавно. Це зрозуміло, бо її важко буде перекласти, враховуючи усі
її мовні й культурні складнощі. А потім я думав - може я сам візьмуся написати
для неї переклад? Тому спробував перекласти перші сторінки, але спотикався на
деяких фразах й діалектних словах, а потім відволікся іншою
роботою. Може після цього семестру я буду продовжувати свою спробу, тому що це
взагалі класна книжка і я хочу поділитися нею із своїми англомовними родичами та друзями. А
наразі можу хоча би вам, читачам цього блогу, порадити читати “Століття Якова”
- думаю, вас він так само зацікавить своїм змістом і стилем.
Немає коментарів:
Дописати коментар