Бринить співає наша мова, чарує, ніжить і п’янить

  21 лютого   представники всіх націй і народностей відзначатимуть Міжнародний день рідної мови. Це свято було проголошене 17 листопада 1999 року на Генеральній конференції ЮНЕСКО на вшанування пам’яті загиблих захисників бенгальської мови в Республіці Бангладеш, де 21 лютого 1952 року з нечуваною жорстокістю розстріляли студентів-демонстрантів. Відтоді було прийнято рішення, що щорічно, починаючи з лютого 2000 року, відзначатиметься Міжнародний день мови.  Саме мова є основною ознакою нації, бо формує національний менталітет, є живим свідком історії народу, зберігає його культурні здобутки, є визначальним чинником життя людини і суспільства. мова живе з людиною всюди і завжди, без неї, як і без сонця, повітря, води, рослин, людина не може існувати. Зречення рідної мови, неповага до неї є рівноцінним до неповаги батька й матері, це веде до найбільшої кари – духовного каліцтва. Людина, яка не цінує культуру та мову свого народу, не може бути повноцінним членом суспільства.
      Отже, наша рідна українська мова – багата, ніжна й ласкава, мудра, доброзичлива, глибокодумна, чиста, правдива. Ми низько вклоняємося нашим пращурам за воістину солов’їну мову! І нам – тим, хто живе нині на прадавній матінці-землі, треба багато зробити, щоб усі, без виключення, громадяни зрозуміли велич та красу своєї мови, берегли і плекали її 
 На відзначення цього свята працівниками нашої бібліотеки було проведено літературно музичну годину «Українська мова диво калинове». На ній були присутні учні місцевої школи,  Вигодського РНКЦ та всі бажаючі. Присутнім було запропоновано короткий історичний екскурс, в якому було показано нелегкий шлях нашої мови.
   На святі було продекламовано вірші українських поетів Д. Павличка, П. Тичини, В. Сосюри, О. Олеся , представлена книжкова виставка «Мова – коштовний скарб народу» та проведено бібліографічний огляд  документів «Бринить співає наша мова, чарує, ніжить і п’янить».