Крицеве слово Євгена Маланюка

    З жодною  літературою  світу двадцяте століття не поводилося так лукаво, як з українською. Воно народжувало великих творців, давало їм крила для високого лету і їх же, ці крила, стинало, а самих творців розпинало на хрестах мук. 

     1 лютого виповнюється 130 років з дня народження Євгена Маланюка (1897 – 1968) – українського письменника, культуролога, публіциста, літературного критика. 49 років митець прожив у еміграції, але жодної миті не зрадив Україні. 
     З нагоди ювілею митця в бібліотеці проведено мандрівку  «Крицеве слово Євгена  Маланюка», оформлено книжкову виставку,

  перегляд літератури «Сторінки життя і творчості Є. Маланюка».

 

 

Спом'янімо славу Крут

    Бій під Крутами – став символом патріотизму і жертовності в боротьбі за незалежну Україну.    Бібліотекою проведено історичний екскурс  « Через Крути до майбутнього». Під час якого присутніх було ознайомлено з новими історичними фактами про цей бій. 

   

На абонементі  організовано книжкову виставку, на якій    представлено для відвідувачів цікаві матеріали. 

 

 Цей бій залишив в пам’яті нащадків сум, гордість, пекучий біль …  

 

 

 

 

 

 

Майстер прози і геній поезії: до 80-річчя від дня народження Євгена Гуцала

Людина, талановита від Бога, здатна проявити себе у різних іпостасях. Таких – одиниці. Таким був Євген Гуцало. Він – автор різноманітної за жанрами і надзвичайно широкої літературної спадщини. Серед його творчого доробку – новели, оповідання, повісті, романи, есе, поезія. Також Гуцало став відомим як автор сценарію для кінострічок та журналіст. Його зараховано до когорти письменників
Про нього не хочеться писати науково, а годиться – так само просто, як звучать сьогодні його твори. Тільки за тією простотою та щирістю ховається дар високого, Богом даного.
Кожен до чогось здатний. Хоч Євген Гуцало – поет високого ряду, однак у прозі, в її малих жанрах, він неперевершений
Його повісті «Сільські вчителі» та «Шкільний хліб» (1971) перекладено російською, білоруською, німецькою, румунською, чеською мовами. В Україні їх було видано через п’ятнадцять років після написання. За повість «Саййора» та збірку оповідань «Пролетіли коні» Євген Гуцало у 1985 році удостоєний високого звання лауреата Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка.
Дізнатися більше про життя і творчість письменника, розкрити нові грані його таланту можна, ознайомившись з книжковою виставкою, яка розгорнута у відділі абонемента нашої бібліотек
Людина, талановита від Бога, здатна проявити себе у різних іпостасях. Таких – одиниці. Таким був Євген Гуцало. Він – автор різноманітної за жанрами і надзвичайно широкої літературної спадщини. Серед його творчого доробку – новели, оповідання, повісті, романи, есе, поезія. Також Гуцало став відомим як автор сценарію для кінострічок та журналіст. Його зараховано до когорти письменників
Про нього не хочеться писати науково, а годиться – так само просто, як звучать сьогодні його твори. Тільки за тією простотою та щирістю ховається дар високого, Богом даного.
Кожен до чогось здатний. Хоч Євген Гуцало – поет високого ряду, однак у прозі, в її малих жанрах, він неперевершений
Його повісті «Сільські вчителі» та «Шкільний хліб» (1971) перекладено російською, білоруською, німецькою, румунською, чеською мовами. В Україні їх було видано через п’ятнадцять років після написання. За повість «Саййора» та збірку оповідань «Пролетіли коні» Євген Гуцало у 1985 році удостоєний високого звання лауреата Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка.
Дізнатися більше про життя і творчість письменника, розкрити нові грані його таланту можна, ознайомившись з книжковою виставкою, яка розгорнута у відділі абонемента нашої бібліотек

Жертовність во ім’я спасіння

Сьогодні ми презентуємо нашим читачам нову книгу , яка надійшла  у фонди нашої бібліотеки. Це книга львівського письменника і журналіста С. Гериліва, який зараз живе в Бердянську  «Наші Атланти: Жертовність во ім’я спасіння»     

Автор    разом із іншими небайдужими, зокрема працівниками місцевого державного педагогічного університету, заснував на базі вишу благодійну організацію допомоги воїнам АТО. З вересня минулого року волонтери підтримують військових коштами, продуктами, медикаментами, іншими необхідними на фронті речами, а також опікуються пораненими у госпіталях. Видання висвітлює перше півріччя роботи волонтерської організації «Наші Атланти Книга фактично є щоденником: фотографії, записи, коментарі в соціальних мережах – все зафіксовано хронологічно.

14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці і День Українського козацтва

14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці або Святої Покрови, для православних українців є одним з найбільших релігійних свят осені.

Започатковане воно у Візантії, де було збудовано храм Пресвятої Богородиці на честь перемоги Константинополя над завойовниками (X століття). Це свято пов’язане з ім’ям святого Андрія. Коли місту загрожувала сарацинська навала, святий Андрій під час молитви побачив у небі Пресвяту Діву Марію, яка розкрила над християнами свій омофор (покров). Таке заступництво Богородиці додало сил візантійцям і вони дали достойну відсіч чужинцям.

Свято Покрови ознаменовує засинання природи та вкривання землі на зиму. Справді, в жовтні перші дерева втрачають листя, всі плоди уже дозріли: «Прийшла Покрова – на дереві голо». “Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем". В українських селах і до цього часу дотримуються давньої народної традиції справляти весілля після Покрови. Від Покрови і до початку Пилипівки – пора наймасовіших шлюбів в Україні.

На Покрову упродовж всього дня спостерігали за погодою: якщо з півдня дув низовий вітер – зима буде теплою, якщо дув вітер із півночі – холодною, із заходу – сніжною. Коли протягом дня вітер змінює напрям, то й зима буде нестійкою і з завірюхами. Якщо на Покрову листя з вишень не опало – зима буде теплою.

14 жовтня також свято української військової честі та звитяги. У серпні 1999 року Указом Президента України цей день було проголошено Днем Українського козацтва. Для козаків свято Покрови було найбільшим значущим святом. Цього дня у козаків відбувалися вибори нового отамана. Козаки вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою.