Свої перші пригодницькі оповідання Підмогильний публікував у шкільному журналі під псевдонімом «Лорд Лістер». Першу збірку Підмогильний опублікував ще в 19 років — до неї входило дев’ять оповідань, написаних від 1917 до 1920 року. Деякий час він учителював і працював у видавництвах. 1921 року переїхав до Києва. 1924 року він став співзасновником письменницького об’єднання «Ланка», згодом перейменованого на МАРС (Майстерня революційного слова). Колегами Підмогильного були Григорій Косинка, Євген Плужник, Тодось Осьмачка, Марія Галич, Борис Антоненко-Давидович та інші яскраві представники тогочасної літератури. Протягом наступних років Підмогильний багато писав. Він брав участь у літературній дискусії 1925–1928 років про роль письменника в суспільстві. 1928 року вийшов друком роман Підмогильного «Місто» — перший урбаністичний роман в історії української літератури. 1932 року Підмогильний переїхав до Харкова, сподіваючись на кращі перспективи для своїх творів, й оселився в будинку «Слово». Та його сподівання не виправдалися: над головами українських літераторів уже висіла тінь прийдешніх репресій. 8 грудня 1934 року Валер’яна Підмогильного заарештували «за участь у роботі терористичної організації, що ставила собі за мету організацію терору проти керівників партії». Наприкінці березня 1935 року Підмогильного засудили до десяти років таборів із конфіскацією майна. Його заслали на Соловки. У листопаді 1937 року «особлива трійка» НКВС переглянула справу Підмогильного й замінила ув’язнення смертним вироком. Вирок виконали негайно — письменника розстріляли в карельському урочищі Сандармох разом із понад тисячею інших представників української інтелігенції. 1956 року Підмогильний був реабілітований посмертно, однак його творів не видавали в Україні практично до самого розпаду Радянського союзу.