Його називали “королем українського тиражу” .
Остап Вишня – неймовірно унікально популярна особистість, письменник рекордних
– мільйонних тиражів, твори якого знали навіть неписьменні. У нього дуже важка
доля, але й після 10 років каторги не перестав він “усміхатись” та
працювати аж до смерті. Народився 1 січня 1889 року на Полтавщині в містечку
Груні в незаможній багатодітній (17 дітей)родині. Справжнє ім’я письменника –
Павло Михайлович Губенко.
Закінчивши двокласну школу у Зінькові, мріяв стати
вчителем, але через брак коштів його відправили навчатися до Київської
військово-фельдшерської школи, де Павло майстерно грав у драматичному гуртку.
Навчання там було безкоштовним. Згодом вступає до Київського університету на
історико-філологічний факультет, але у зв’язку з подіями 1917 року, закінчити
його так і не вдалося.
Перший сатиричний твір «Демократичні реформи
Денікіна (Фейлетон. Матеріалом для конституції бути не може)» було опубліковано
в газеті «Народна воля» в 1919 році під псевдонімом П. Грунський.
Остапа Вишню звинуватили “в контрреволюційній
діяльності й тероризмі”, оголосили “ворогом народу”. 10 років він провів у
засланні в сталінських таборах.
У 1943 році письменника
звільнили з ув’язнення. Це сталося на прохання Олександра Довженка. Після цього
Остап Вишня продовжив свою літературну діяльність. Однак тоді радянська влада
пильно стежила за роботою автора. Йому дозволили працювати редактором журналу
«Перець».
У 1955 році сатирика
реабілітували. А через рік 28 вересня 1956 року він помер. Поховали Остапа
Вишню на Байковому кладовищі у Києві.
За життя
Остапа Вишні побачило світ понад 100 збірок його творів. Його твори перекладені
багатьма мовами .
За типом світобачення Остап Вишня – лірик. Письменник
започаткував новий літературний жанр –« усмішка», який він сам називав
різновидом фейлетону.
І безжальним бути Вишня міг,
Як назустріч чорним поговорам
Підіймав свій праведний батіг!
Без гучних прожив він декламацій, —
А в душі поезія цвіла!
Друг людини, друг природи й праці,
Грізний ворог нечисті і зла.