В руках, що виростили хліб не залишили ні зернини

У четверту суботу листопада вшановують пам'ять жертв Голодоморів.

Цього дня ми вшановуємо пам'ять усіх людей, які загинули під час трьох голодоморів у ХХ столітті: 1921-1923, 1932-1933 та 1946-1947 роках. Особливо трагічним був Голодомор 1932-1933 років, який забрав від 4,5 до 10 мільйонів життів, залежно від різних оцінок. У 2024 році це 91 роковини Голодомору 1932-1933 років. Цей Голодомор, організований радянською владою, визнаний геноцидом українського народу у 31 країні світу. Упродовж тривалого часу Радянський Союз заперечував факт масової загибелі українців від штучного голоду.

Журналістам заборонялося писати на цю тему. Тільки після здобуття незалежності України було розсекречено архівні документи та свідчення очевидців.

Голодомор як геноцид української нації мав колосальні тяжкі наслідки для українців. Проте навіть попри масштаби пережитої травми, втративши мільйони життів, Україна у минулому столітті довела: ми є нацією, яку не можна підкорити навіть тотальним штучно створеним голодом.

Запалімо свічку на знак пам'яті про жертв Голодомору сьогодні.

 

Майдан: події, люди, час

Щороку 21 листопада нагадує нам, що свобода – це не просто слово, а цінність, за яку українці боролися і продовжують боротися. Від Помаранчевої революції до Революції Гідності, від Майдану до окопів на передовій – наша нація вкотре доводить, що вона незламна.

20 років тому ми виборювали право голосу, 11 років тому ми боролися за гідність, а зараз ми у світоглядній боротьбі за свободу, яка вбирає в себе всі складові визвольної боротьби наших пращурів.

Сьогодні, коли війна триває, ми вшановуємо всіх, хто захищав і захищає ідеали свободи та демократії – від патріотів, які вийшли на Майдан, до воїнів, які боронять Україну від російської агресії.

Гідність та свобода – це наш вибір, наша сила і наша мета. Ми продовжуємо боротися за незалежність, за права і свободи кожного українця, за право на власний шлях.

В ці дні кожного українця охоплюють спогади про події, розмови людей в ці доленосні для нас та нашої країни 20 років. На вулиці знову холод, мряка і дощ, як і у листопаді 2004 та 2013. Наш шлях - складний та болісний. Але це - шлях перемоги!

Усвідомте лишень - скільки ми вже пройшли! І маємо йти далі попри все. Бо, як відомо, найтемніша ніч - перед світанком! І наше сонце обов‘язково засяє. Наше сонце перемоги!

Пам’ятаємо тих, хто віддав життя за нашу свободу.

Віримо в тих, хто сьогодні стоїть на захисті України. 

Юна читачка нашої бібліотеки зробила свій невеличкий внесок на честь вшанування Дня гідності і свободи. Вірш прочитала Марічка Тимофіїва.  

  

  

  

 

Король українського тиражу. 13 листопада минає 135 років від дня народження Остапа Вишні.

 13 листопада минає 135 років від дня народження Остапа Вишні.

 Його  називали “королем українського тиражу” . Остап Вишня – неймовірно унікально популярна особистість, письменник рекордних – мільйонних тиражів, твори якого знали навіть неписьменні. У нього дуже важка доля, але й після 10 років каторги не перестав він “усміхатись” та працювати аж до смерті. Народився 1 січня 1889 року на Полтавщині в містечку Груні в незаможній багатодітній (17 дітей)родині. Справжнє ім’я письменника – Павло Михайлович Губенко.

Закінчивши двокласну школу у Зінькові, мріяв стати вчителем, але через брак коштів його відправили навчатися до Київської військово-фельдшерської школи, де Павло майстерно грав у драматичному гуртку. Навчання там було безкоштовним. Згодом вступає до Київського університету на історико-філологічний факультет, але у зв’язку з подіями 1917 року, закінчити його так і не вдалося.

Перший сатиричний твір «Демократичні реформи Денікіна (Фейлетон. Матеріалом для конституції бути не може)» було опубліковано в газеті «Народна воля» в 1919 році під псевдонімом П. Грунський.

Остапа Вишню звинуватили “в контрреволюційній діяльності й тероризмі”, оголосили “ворогом народу”. 10 років він провів у засланні в  сталінських таборах.   

У 1943 році письменника звільнили з ув’язнення. Це сталося на прохання Олександра Довженка. Після цього Остап Вишня продовжив свою літературну діяльність. Однак тоді радянська влада пильно стежила за роботою автора. Йому дозволили працювати редактором журналу «Перець».

У 1955 році сатирика реабілітували. А через рік 28 вересня 1956 року він помер. Поховали Остапа Вишню на Байковому кладовищі у Києві.

За життя Остапа Вишні побачило світ понад 100 збірок його творів. Його твори перекладені багатьма мовами .

 За типом світобачення Остап Вишня – лірик. Письменник започаткував новий літературний жанр –« усмішка», який він сам називав різновидом фейлетону.

 …Ну, а вмів же бути і суворим,

І безжальним бути Вишня міг,

Як назустріч чорним поговорам

Підіймав свій праведний батіг!

 

Без гучних прожив він декламацій, —

А в душі поезія цвіла!

Друг людини, друг природи й праці,

Грізний ворог нечисті і зла.

 Так сказав про Остапа Вишню його друг Максим Рильський    

 

 

Олесю Дяку - 65

Кожен художник через творчість знайомить своїх читачів з історією свого життя. Читати вірші цікаво, коли в них прослідковується сповідь автора. Саме таким поетом є Олесь Дяк. У його віршах відчувається відповідальність і перед читачами, і перед літературними образами.

Олесь Дяк народився 8 листопада 1959 року в с. Радча на Івано-Франківщині. Освіту здобув в Івано-Франківському технікумі фізичної культури (спеціалізація – плавання) та Львівському національному університеті імені Івана Франка (українська філологія). У творчому доробку поета – 15 збірок, серед яких найпомітніші: «Той, що летить» (1990), «Тягар всевидящого ока» (1991), «Воскреси птаха» (1993), «Ілюзія дива» (1998), «Шипшинова моя душа» (2003), «Світ незірваної ожини» (2005), «Біла любов» (2008), «Роса первозданна» (2010) та «Політ водоспаду» (2012), «Звуки непереможні» (2014).

Відомий як автор і виконавець власних пісенних творів у жанрі співаної поезії та популярної музики. Найвагомішою музичною відзнакою поет-пісняр вважає звання Дипломанта І Фестивалю української сучасної пісні «Червона рута» в Чернівцях (1989)   

 

106-та річниця створення Західноукраїнської Народної Республіки.

 1 листопада 2024 ми відзначаємо 106-у річницю створення Західноукраїнської Народної Республіки. Ця дата в історії України є знаковою і її щороку гідно вшановують.

1 листопада 1918 року українці Галичини заявили про своє право жити у власній державі і бути господарями на своїй землі, тоді була створена ЗУНР. Ми є нащадками тих подій і не маємо права забувати про подвиг полеглих Героїв.

Хай пам’ять про загиблих дає наснагу живим для боротьби за утвердження Української Держави, заради якої відбувся Листопадовий Чин!  

Вигодська бібліотека підготувала книжкову виставку з нагоди цієї дати.