Олесю Дяку - 65

Кожен художник через творчість знайомить своїх читачів з історією свого життя. Читати вірші цікаво, коли в них прослідковується сповідь автора. Саме таким поетом є Олесь Дяк. У його віршах відчувається відповідальність і перед читачами, і перед літературними образами.

Олесь Дяк народився 8 листопада 1959 року в с. Радча на Івано-Франківщині. Освіту здобув в Івано-Франківському технікумі фізичної культури (спеціалізація – плавання) та Львівському національному університеті імені Івана Франка (українська філологія). У творчому доробку поета – 15 збірок, серед яких найпомітніші: «Той, що летить» (1990), «Тягар всевидящого ока» (1991), «Воскреси птаха» (1993), «Ілюзія дива» (1998), «Шипшинова моя душа» (2003), «Світ незірваної ожини» (2005), «Біла любов» (2008), «Роса первозданна» (2010) та «Політ водоспаду» (2012), «Звуки непереможні» (2014).

Відомий як автор і виконавець власних пісенних творів у жанрі співаної поезії та популярної музики. Найвагомішою музичною відзнакою поет-пісняр вважає звання Дипломанта І Фестивалю української сучасної пісні «Червона рута» в Чернівцях (1989)