24 квітня 2018 р.

Нові книги

Бібліотечний фонд нашої бібліотеки поповнився цікавими виданнями 
 
 
 Серед яких ми представляємо нашим читачам: 
 
Таня Малярчук Забуття. Роман Львів: Видавництво Старого Лева, 2016.–250с.
Таня Малярчук – авторка семи книжок   лауреат кількох міжнародних нагород, що серед них словенська «Kristal Vilenica» та польсько-українська премія імені Джозефа Конрада-Коженьовського. Письменниця народилася 1983 року в Івано-Франківську, а останні кілька років живе в Австрії.
«Забуття» - чергова книжка на тему пам’яті, історії, тяглості, історичного коріння. І чергове свідчення актуальності, популярності цієї тематики в нашій літературі.  У центрі роману– яскрава історична особа. Яскрава, проте далеко не найзнаніша і не найпрочитаніша в сьогоднішньому українському суспільству (що, в принципі, є плюсом книжці). Це – В’ячеслав Липинський, виходець із польського шляхетського середовища, який став українським політичним філософом, соціологом, істориком. Роман «Забуття» написано прозоро, просто і загалом реалістично. Але в книжці читачі неодмінно зустрінуть також виразні, метафоричні описи краєвидів – Кракова, Відня, польських і австрійських гір, галицької провінції, Волині, Києва, Уманщини. Ці речі разом і роблять «Забуття» не жвавим конспектом-одноденкою «на тему історії», а твором опуклим і таким, що надихає, будить думку.
Микола Хомич. Територія брехні. Роман. К.: Юніверс, 2016. – 256 с.
Сучасна війна між Україною і Росією підтверджує думку, що цей конфлікт закорінений у столітніх взаєминах між двома народами. У романі Миколи Хомича територією брехні є історія взаємин між Україною  і Росією, між якими насправді немає генетичної спорідненості, оскільки етногенез українського і російського народів різний. У романі переплетені наш час і середньовіччя. Сюжетна лінія, пов’язана з нашим часом, розгортається під час чемпіонату з футболу «Євро-2012», коли в київському кафе відбувається знайомство між двома українськими подружніми парами і норвежцем Олафом Йохансоном, що приїхав до Києва не заради футболу, а щоб розгадати загадку своїх родинних реліквій – пергаменту зі старослов’янськими написами і срібляника часів Ярослава Мудрого. Але його поїздка була перервана аварією на нафтодобувній станції у Північному морі, де він працював. Тож залишивши пергамент і монету в Україні, він повертається додому. А його нові друзі Олег та Ірина розпочинають дослідження реліквій родини Йохансонів. Для цього Олег з Іриною вивчають графіті на стінах Софії Київської та звертаються за допомогою до старого київського професора Дмитра Івановича, який розкриває їм своє ставлення до офіційної історії, що, на його глибоке переконання, багато разів переписувалася на догоду владі і науковій традиції.
Роман Миколи Хомича «Територія брехні» дає відповіді на історичні питання, які загострилися  під час нинішньої війни між Україною та Росією, що має цивілізаційний характер. Автор роману доводить, що більшість цих питань надумані і належать до історичної брехні, вигаданої на замовлення імперських ідеологів.

Нам усім пощастило. Розмови з Юрієм Андруховичем / упоряд. Василь Карп’юк – Брустурів: Дискурсус, 2017. – 240 с.
Останнім часом в цього автора, який давно вже вважається класиком сучасної літератури, виходить не так багато художніх творів. Утім, всі його геополітичні та автобіографічні збірки – есе, публіцистики, інтерв’ю – несподівано складаються в роман з часом.
Ось і цього разу перед нами збірка розмов Андруховича на найрізноманітніші теми, які велися з різними людьми на шпальтах різних періодичних виданнях: про війну на Донбасі, поета Антонича і український космополітизм, про «Улісса» Джойса, «русский мир» і «Лексикон інтимних міст».
Що ж до сенсу спілкування з читачами саме в такій, «розмовній» формі, а не мовою романів чи оповідань, то порівняти її можна із співтворчістю Андруховича з музикантами гурту Karbido. «Мені мало слів, текстів, - каже він. - Я люблю синтез. Ось із ними у мене виходить синтез. Не кожна аудиторія здатна відразу схопити те, що ми робимо, – так усе складно і насичено. Однак я радий тому, що нас вже почали розуміти». Можливо, саме в цьому нам усім пощастило, як вважає автор?





 
 

 

Немає коментарів:

Дописати коментар